Брусниця – права притока Пруту першого порядку – бере свій початок на вододілі між двома великими річковими системами – Пруту і Сірету, на висоті близько 390 метрів.

За свідченнями окремих інформаційних ресурсів, витік річки починається біля села Дібрівка Сторожинецької громади – і від цієї точки до Пруту 23 кілометри. Втім, архівний паспорт Брусниці від 1994 року надає дещо іншу інформацію: справжній витік відбувається з масивів буковинських лісів біля села Поляна, і якщо рахувати від початку, то довжина річки становить 29,8 км. А різниця у майже сім кілометрів – це відстань між першим помітним руслом на східній околиці села Дібрівка і місцем, де Брусниця народжується насправді: у тіні буковинського лісу, між корінням дерев, де русло ще не дуже чітке – лише тихий рух води, що шукає свій шлях донизу у вологому затінку. Звідси річка рушає вниз, через Сторожинецьку і Брусницьку громади, петляючи так охоче, що її справжня довжина майже вдвічі більша за пряму відстань між витоком і гирлом – коефіцієнт звивистості 2,22 – і врешті вливається в Прут поблизу Зеленева на відмітці 185 метрів.

У верхній і середній течії річка глибоко врізана в схили, із вузькою заплавою – і зовсім інша в нижній, де долина розширюється, схили пологішають, а русло стає спокійнішим і розлогішим. Попри свій зазвичай лагідний вигляд, річка іноді показує карпатський норов. Під час тривалих літніх злив вона перетворюється на бурхливий потік. (наприклад, у травні-червні 2020 року під час паводку, річка підмила автошляхи та кілька місцевих мостів). Саме тому поряд з з основною версією походження назви річки від ягоди брусниці, яка нібито колись рясно вкривала її береги, цілком переконливою видається й інша: від праслов’янського «брусити» – підмивати, підточувати береги.

Басейн річки площею 118 км² розташований у Прут-Сіретському межиріччі – у тій м’якій передгірній зоні, де Карпати вже не тиснуть своєю висотою, але й рівниною це назвати не можна. Залісненість – лише 32%, решта – поля, сади, пасовища, сільське господарство, яке тут ведеться століттями. Чисте гірське повітря, близькість річки формують надзвичайний мікроклімат.

Втім, унікальність цієї місцевості не тільки на поверхні, але й глибоко під нею: саме в середній і нижній течії, де ріка розкидає рукави найширше, де заплава найм’якша, саме тут з-під землі піднімаються джерела, які зробили цю місцину відомим бальнеологічногічним курортом. Звідки вони взялися тут?

Відповідь у геології. Так трапилось, що Брусниця тече по краю тектонічного шву між двома велетенськими структурами: Передкарпатським прогином і Східноєвропейською платформою.Земна кора тут посічена глибокими розломами, які діють як природні вертикальні канали – і наче природний ліфт, підіймають мінеральні розчини з різних підземних горизонтів під великим тиском.

Про обставини, які зумовили появу на одній невеликій території двох абсолютно різних типів цілющих джерел, то окрема цікава історія. Природа підготувала для цього геологічні умови за мільйони років. Але вийти назовні вони змогли лише завдяки людині. Але зараз не про це.

Зараз про те, що поєднання двох типів цілющих джерел – сірководневих і гідрокарбонатно-натрієвого (перші – для ванн і відновлення суглобів та хребта, другі – для внутрішнього лікування) – є надзвичайною рідкістю навіть у масштабах Європи, оскільки у більшості регіонів підземні пласти однорідні і формується лише один тип мінеральної води: якщо під землею пісок чи гранітний щит, то й вода на десятки кілометрів навколо буде однаковою. А під Брусницею всю строкатість порід різних епох і різного складу, що залягають пласт за пластом, кожен зі своїм мінеральним світом – тектонічні розломи прорізали наскрізь – і кожен пласт відгукнувся по-своєму, дозволивши вийти на поверхню водам з різними властивостями.

Водоносна система басейну Брусниці через специфічну геологію безпосередньо пов’язана з унікальним підземним Брусницьким родовищем мінеральних вод і їх взаємодія є надзвичайно тісною. Річка, ліси, чисте карпатське повітря і підземні джерела утворюють єдиний природний комплекс, де кожен елемент доповнює інший. Саме цей зв’язок сформував особливий мікроклімат і зробив Брусницю не тільки відомим бальнеологічним курортом, але й місцем, куди люди приїжджають відпочити душею і тілом.

Іноді одна невелика річка може розповісти історію, яку природа писала мільйони років. Брусниця – саме така річка.

P.S. Є у Брусниці ще один вимір – людський. Саме вздовж цієї річки старою сільською дорогою щодня ходив до школи хлопець із сусідньої Чорториї – 2 -3 кілометри в один бік, бо вдома була лише початкова школа. Його звали Іван Миколайчук. Той самий, якого потім назвуть душею українського поетичного кіно. «Тіні забутих предків», «Вавилон ХХ». І ця річка, вздовж якої він ходив до школи, і ця унікальна місцевість – теж частина тієї Буковини, що його сформувала. А Брусниця тече так само, як текла і тоді – не підозрюючи, що була і є частиною чогось великого.