Хуків (Гуків, Гукеу) – ліва притока Пруту, що бере початок на Хотинській височині, у лісових масивах Чернівецького регіонального ландшафтного парку. Відповідно до архівного паспорта, витік річки фіксується на схід від села Чорнівка, на абсолютній відмітці 420 метрів над рівнем моря. Перші потічки, які формують річку, народжуються на схилах гори Коцюба, в межах однойменного заповідного урочища.

Верхів’я тут утворили глибокі лісові амфітеатри й улоговини. Трохи західніше розташоване урочище «Луківка». Отже, річка народжується в одній із найцінніших частин старовікового лісу.

Звідти Гуків прямує на південний схід. За різними даними, його довжина становить від 29 до 31,4 кілометра, а площа водозбору – приблизно 109–112 квадратних кілометрів. Великих приток у річки немає: загалом їх близько двадцяти восьми, і жодна не перевищує десяти кілометрів. Якщо ж скласти довжину всіх водотоків басейну, отримаємо близько 113 кілометрів – утричі більше за довжину самої річки.

Стікають вони не з обох боків порівну. Територія має блокову будову, тому басейн Гукова витягнутий та асиметричний, а основні притоки впадають у річку справа. Це позначилося і на формі долини: вона то звужується, то розширюється, а заплава подекуди формується лише вздовж одного берега.

Тече річка доволі жваво. Від витоку до гирла, розташованого на відмітці 140,5 метра, вона опускається майже на 285 метрів – приблизно на дев’ять метрів на кожен кілометр. Для малої річки це чимало. Проте Гуків тече не по прямій: коефіцієнт звивистості його русла становить 1,21. Дорогою річка минає Топорівці та Рідківці й виходить до Боян.

Долину Гукова люди обжили давно. Поблизу Топорівців археологи знаходили сліди трипільських поселень IV–III тисячоліть до нашої ери, а біля Боян, на обох берегах річки, – поселення черняхівської культури. Місце було зручним: поруч вода, захищений рельєф і ліс. Ліси й досі вкривають близько чверті басейну, а решту території займають поля, села та ставки.

Саме ставки значною мірою сформували сучасний вигляд Гукова. Спочатку їх було кілька, причому два збудували як протипаводкові – для захисту сіл від наслідків літніх злив. Згодом ставків стало значно більше. Зараз найбільше зарегульовані верхня та середня течії, особливо поблизу Топорівців і Рідківців. Ставки утримують воду під час посухи та послаблюють раптові паводки, але водночас уповільнюють природний стік. Тому між потребами людей і збереженням природного стану річки доводиться шукати баланс.

На південь від Боян Гуків впадає у Прут. Далі його вода прямує до Дунаю та Чорного моря, долучаючись до великого потоку, який починається з невеликих лісових потічків Хотинської височини.

За Водним кодексом України Гуків вважається малою річкою, а за типологією європейської Водної рамкової директиви – середньою. Одна й та сама річка, але різні критерії: в Україні до малих зараховують річки з площею басейну до двох тисяч квадратних кілометрів, тоді як за європейською системою басейн Гукова площею близько 112 квадратних кілометрів уже належить до категорії середніх.

Для Пруту Гуків – одна з його приток. А для навколишніх лісів і населених пунктів – важлива частина місцевого ландшафту та водної системи краю і ніякими мірками її значення не виміряти.