Одну з найдавніших відомих згадок про цей водотік містить польський «Географічний словник Королівства Польського» 1888 року. У ньому річку названо Psiarów та описано як потік, що бере початок у Замості, огинає пагорб Гарби й прямує до Вашківців. У цьому виданні Псярева зазначена як притока Глибочка.
Іншу гідрографічну схему містить «Каталог річок України» 1957 року: у ньому вже Глибочок визначено притокою Псяреви, а саму Псяреву — притокою Черемошу. Таке співвідношення водотоків відображене й в архівному паспорті річки 1994 року.
За матеріалами паспорта, у басейні Псяреви налічувалося близько 40 водотоків завдовжки до 10 км. Загальна довжина річкової мережі становила 107,2 км, а лісистість водозбору — приблизно 34,7%. Основною притокою визначено Глибочок завдовжки 18,5 км, у басейні якого обліковували ще 32 невеликі водотоки.
Окрема сторінка історії Псяреви пов’язана з паводками та гідротехнічним переоблаштуванням нижньої частини басейну. Архівні матеріали згадують затоплення прилеглих територій Вашківців у 1969, 1972 та 1974 роках. У 1976–1978 роках тут реалізували проєкт відвідного каналу: в районі злиття водотоків русло Глибочка спрямували в бік Черемошу, спорудили дорожні й залізничний мости, дюкер і регулювальну споруду. Частину води залишали для підтримання санітарного стоку, а за більших витрат її спрямовували каналом до Черемошу.
Ці роботи змінили проходження русел і розподіл стоку в нижній частині басейну, однак не були першопричиною розбіжностей у старих гідрографічних описах.
Псярева цікава не лише своїми природними характеристиками, а й складною історією картографування та господарського освоєння..

