Площа її водозбору – 312 км², і це майже вдесятеро більше за довжину самого русла: маленька річка, що збирає воду з непропорційно великої території. Заліснений басейн лише на 32%, тому річище тут ніщо особливо не стримує – воно вільно “гуляє” трапецієподібною долиною шириною від 400 метрів до 2,5 км.

Саме русло здебільшого невелике – від 2 до 8 метрів завширшки, хоча подекуди розширюється до 20 метрів. Воно звивисте, особливо в нижній течії, де трапляються невеликі острови. Ця звивистість не просто особливість краєвиду. Дерелуй постійно «працює» зі своєю долиною: підмиває окремі ділянки берегів, переносить наноси, відкладає їх там, де течія слабшає, і поступово змінює обриси русла. Під час паводків ці процеси стають особливо помітними.

Вода Дерелую належить до гідрокарбонатно-натрієво-кальцієвого типу, із загальною мінералізацією 1020–1078 мг/л – це помітно “жорсткіша” вода, ніж у типової рівнинної річки. Пояснюється це просто: на своєму шляху річка перетинає осадові породи Передкарпаття і вимиває з них солі.

Живлення переважно дощове, тож характер у річки норовливий: у спеку вона мілішає до струмка, а після зливи здатна за кілька годин вийти з берегів. Живлять цю мінливість численні притоки, кожна зі своїм маленьким басейном і власним шляхом до головного русла. Найбільша з них – Коровія, ліва притока завдовжки близько 24,4 кілометри. Другою великою притокою є Невільниця – завдовжки близько 10 кілометрів, До Дерелую також впадають праві притоки Храшовець і Бородач, а з лівого боку – Панті. Окрім перелічених, ще близько шістдесяти малих потоків – менше 10 км. Разом вони утворюють понад 333 кілометри річкової мережі, яка збирає воду з площі 312 км² і передає її Дерелую, а далі – Пруту.

Така мережа добре показує справжній масштаб річки. На карті ми бачимо 34 кілометри Дерелую, але вода, яка зрештою потрапляє до його русла, проходить значно довший шлях.

Назва Дерелую відома щонайменше з 1488 року. У грамоті молдавського господаря Штефана ІІІ Великого вона записана як «Дерлуи» – у вислові «на рѣку на Дерлуи». У наступні століття назва змінювалася: «Дерехлую», Trehaluj, Derehlui, Dereluj, Дерлуй, Дерелуй, Дереглуй. Походження назви річки пов’язують із багатокультурною історією Буковини. За однією з версій, гідронім має тюркське коріння: слово dere означає «долина», «яруга», «русло» або невеликий струмок. Тож назву Дерелуй можна трактувати як «річка, що тече глибокою долиною» або «струмок у яру», що добре відповідає характеру місцевості, якою протікає річка.

Понад п’ять століть тому ця невелика річка вже була настільки добре відомою, що її використовували як природний орієнтир під час опису земель середньовічного Козмина (історичний Козмин – середньовічне поселення й важливий осередок у долині Дерелую, пов’язаний із територією сучасного с. Валі Кузьмина та частково з угіддями сучасних Молодії і Чагра).

Через дев’ять років після тієї грамоти, 26 жовтня 1497 року, неподалік Козминського лісу відбулася знаменита битва між військом молдавського господаря Штефана III Великого та польською армією короля Яна Ольбрахта. Польське військо, яке поверталося після невдалої облоги Сучави, зазнало тут тяжкої поразки. Річка була частиною того самого ландшафту, в якому розгорталися події Козминської битви і мовчазним свідком тих подій.

Ось так маленька, майже незарегульована річка довжиною в 34 км встигла і виточити мінералізовану воду з надр Передкарпаття, і стати свідком битви, що закріпила історичну долю цілого краю. Дерелуй і сьогодні тече повз ті самі поселення, що виникли на його берегах століття тому, – Глибоку, Волоку, Валя Кузьмину, Молодію, Червону Діброву, Великий Кучурів. Наче тонка ниточка, він з’єднує їх усі в одне ціле, а в його водах, серед звичних верховодок і головнів, подекуди досі трапляються рідкісні риби з Червоної книги. Іноді найцікавіші історії ховаються саме в найскромніших назвах на карті.

Є річки, які вражають масштабом, стрімкістю чи гірськими ущелинами та водопадами. А є такі, на перший погляд непримітні, але вздовж їхніх русел можна «прочитати» і геологію Передкарпаття, і перегорнути кілька сторінок середньовічної історії краю.