Протягом останніх десятиліть у водогосподарській діяльності розвинутих країн став застосовуватися екосистемний підхід, що розповсюджується на внутрішні води, водноболотні угіддя, річкові пойми, а також середовища існування людей. В регіоні Європейської Економічної комісії Організації Об’єднаних Націй Керівні принципи екосистемного підходу до водогосподарської діяльності ( ЄЕК ООН, 1993 р.) пропагують думку про те, що водними ресурсами не можна управляти у відриві від інших екосистемних компонентів, таких як земля, повітря, живі ресурси і люди, що проживають у річковому басейні.
У світовій практиці виділяють наступні основні моделі басейнового управління водними ресурсами:
Англійська модель – повна приватизація – не може бути застосована в українських реаліях. Французька модель – приватизація через делегацію повноважень – передбачає занадто низький рівень забов′язань приватних операторів перед державним сектором.
Німецька модель – часткова приватизація із створенням наглядової ради – пропонує привабливий компроміс.
Управління водним господарством за басейновим принципом поділяється на три типи управління: екосистемне управління – вирішення проблем водозабезпечення й охорони вод в рамках водних екосистем, межами яких є басейнові простори, і у відповідності з вимогами їх цілісного та сталого розвитку; державне управління – через спеціально уповноважені басейнові органи управління використанням та охороною вод і водних об’єктів; економічне регулювання використання та охороною вод, загальна сума інвестицій у водне господарство оплачується користувачами води. Тобто, екосистемне управління водним господарством здійснюється державою і суспільством через басейнові управління на основі платного водокористування.
Обов’язковою умовою функціонування басейнового принципу є відкритість процедур обговорення та прийняття фінансових рішень для учасників всіх зацікавлених сторін, інформаційний доступ громадськості щодо басейнової водної політики та екологічних програм на всіх стадіях їх розробки та впровадження .
Басейновий принцип управління – це такий спосіб управління водними ресурсами за яким, основною одиницею управління є територія річкового басейну. Причому річковий басейн виступає в якості системи із установленими екологічними та соціально-економічними зв′язками. Такий підхід дає можливість передбачати наслідки людської діяльності, для завчасного попередження екологічних та техногенних катастроф.
Таким чином, річковий басейн розглядається як єдина екосистема. Охорона, збалансоване використання та відтворення її компонентів відіграють важливу роль у справі сталого управління водними ресурсами.
